Свято «Благослови, мати, Весну закликати!»
Мета. Відтворити на святі обряд зустрічі весни, показати його красу;
навчити дітей обрядових пісень-веснянок, водити хороводи, народних ігор; виховувати любов до рідного краю, національних традицій;
розвивати інтерес і бажання до вивчення і відродження народних звичаїв та традицій рідного краю, оберігати їх.
Обладнання: квітами прикрашений зал, на дошці – метелики на квітах(фото), діти в українських костюмах з квітами у руках
Хід свята
Ведуча. З давніх-давен навесні збиралися діти та молодь збиралися зустрічати Весну-веснянку. Сьогодні ми згадаємо деякі давні звичаї і зустрінемо весну-красну так, як колись її зустрічали.
Вбігає Зайчик.
Вже набридла ця зима,
Їжі взимку геть нема.
Кожушок весь обносився,
Від зими я вже стомився.
Треба всіх скликати, Весну закликати!
Виходять дівчатка в українському вбранні.
- Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати»
- Ой виходьте, дівчата,
Та в цей вечір на вулицю
Весну красну стрічати.
Весну красну вітати.
- Дівчаточка-вороб’яточка.
Радьмося!
Та ходімо на травицю
Граймося!
Та ходімо на травицю
В добрий час!
Нема таких співаночок, як у нас!
Хоровод-гра «Подоляночка»
Подоляночка. А я не хочу бути подоляночкою.
Ведуча. Чому?
Подоляночка. Бо вона сім літ не вмивалася, а я вмиваюся щодня. Подивіться. Чи гарна я?
Ведуча. Гарна!
Подоляночка. Ой заграйте, музики,
Маю гарні черевики.
Починайте швидше грати,
Бо хочеться танцювати. (Танцює)
Ведуча. Прокинулися струмочки. Заспівали. Пора б уже і птахам прилетіти
Учень читає вірш В. Багірова «Гніздо ластів’яче»
Під дахом бурулька радіє і плаче,
З весною говорить гніздо ластів’яче.
- Ой, веснонько-пташе.
Здіймися на крилах,
Скажи ластів’ятам,
Щоби прилетіли,
Скажи, хай скоріше
Несуть щебетинку.
Скажи, виглядає
Їх рідна хатинка.
Скажи, що без пісні
Теплу не прийти,
Душі не радіти,
Землі не цвісти.
Ведуча. Був у нашого народу цікавий звичай. З нетерпінням люди чекали весну і вважали, що це птахи на своїх крилах приносять її з далекого вирію. Проганяють люту зиму з морозами та завіями. 22 березня жінки випікали з тіста пташок. Діти вибігали з ними у двір, високо піднімали випечених пташок, весело стрибали, вигукуючи:
Учень. Пташок викликаю
З далекого краю.
Летіть соловейки
На нашу земельку.
Спішіть ластівоньки
Пасти корівоньки.
Цих випечених пташок називали жайворонками. Старі люди розповідали, що ніби-то ця пташка народилася із сонячного жару. Вона прокидається разом із сонечком і своїм дзвінким голосочком сповіщає про прихід весни.
Аж ось і журавлі повертаються додому.
Учень. Повернулись журавлі
Всі до рідної землі.
А один журавель
Так і йде до конопель.
Інсценування української народної пісні «Журавель»
Ведуча. Наші пращури уявляли весну веселою і вродливою дівчинкою, зодягненою у кольорові шати, з вінком квітів на голові.
Учень. Весела, гарна й кучерява
Маленька дівчинка Весна.
Біжить, сміється, сіє трави,
І пісня ллється чарівна.
По всіх усюдах пісня лине,
Усе пробуджує від сну,
І всі комашки, всі рослини
Вітають дівчинку Весну.
Пісня «Зацвіла в долині червона калина»
Вбігає Весна
Учень. Хто ти така, красуне дивна?
Весна. А я Весна, Весна-царівна.
Куди ступаю – сонце сяє,
Міста і села оживають,
Землю – матір прославляють.
Зайчик. Здрастуй, Весно-чарівнице!
Радий я тобі, сестрице!
Довго я тебе чекав,
Разом з друзями шукав!
Весна. Здрастуй. Зайчику біленький,
Здрастуй, хлопчику маленький.
Здрастуй, Сонечко ласкаве,
І пташки, ось я з вами!
Щиро я усіх вітаю
Й подарунки для вас маю.
Тобі, Зайчику біленький,-
Кожушок новий сіренький,
Бачиш он отой гайок?
Там я вчора вже ходила,
всі квітки давно збудила.
Пам’ятай лише одне:
Навесні усе живе!
Учень. А що ти нам, Веснонько, принесла?
Весна. На дерева – цвіту,
А на поле – жита,
На травичку – росу,
На дівчаток – красу,
А на хлопчиків – сили,
Щоб росли й міцніли,
Пісеньки співали,
В решето складали.
Повісили решето на вербі,
Як налетіли лебеді
Та й звалили решето,
Розсипались пісеньки
Тільки одна й залишилась.
Усі співають пісню «Ой, є в лісі калина»
Ведуча. Згадала я, діти, звичай, про який мені ще моя бабуся розповідала. Коли з’являлися перші квіти, перша трава, виходили люди за село, до лісу, топтались по молодій зелені й промовляли:
Учень. Топчу, топчу ряст, ряст,
Бог здоровя дасть, дасть.
Іще буду топтати,
Щоб на той рік діждати.
Колись люди вважали, що пробуджена теплим сонечком земля передає свою силу траві, рослинам, а від них сила переходить до людини.
Загадка. Хто найкращий друг Весни
Ану, спробуй, поясни.
Загляда в віконечко
Ясне, добре (сонечко)
Ведуча. Якщо його довго не було, діти вибігали на вулицю і закликали:
Учні співають «Вийди, вийди, сонечко»
Загадка. Хто найкращий друг травиці,
Подає її водиці,
Наливає повний горщик
Проливний веселий (дощик)
Ведуча. А коли бракувало дощу, діти теж закликали його в гості:
Дощику, дощику, припусти,
Ти, зелена веснонько, ой прийди.
Дощику, дощику, поливай,
Нас, маленьких діточок, не лишай.
Або: Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику,
Та й поставлю в кутику
На зеленім прутику.
Ведуча. Люди уважно спостерігали за явищами природи, за небом, за хмарами, сонечком. З цих спостережень народились прислів’я і приказки.
Ось деякі з них.
- Весна усім красна
- Весна красна квітками, а осінь плодами.
- Весняний день рік годує.
- Весна ледачого не любить.
- Весняний дощ зайвим не буває.
- Весна – наша батько й мати, хто не посіє, - не буде збирати.
Ведуча. Ось тільки невеличка розповідь про те, як люди зустрічали весну чарівницю. У нашого народу є ще дуже багато традицій і звичаїв, про які ви ще дізнаєтесь під час навчання у школі. А сьогодні хочеться закінчити свято такими словами:
Учень. Всі ми зиму проводжали,
Весну-красну зустрічали.
Весно, уквітчай наш край,
Дай нам добрий урожай!
|